Конспекти уроків з української літератури

Тема:        Микита Годованець - зачинатель сучасної української байки

(література рідного краю)

6 клас

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом добре відомого байкаря Микити Годованця; виявити у байках громадянські почуття; розвивати уміння готувати виступи, усне повідомлення; виховувати почуття патріотизму і любові до рідного міста.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Микити Годованця, фотографії, виставка книг поетів і письменників Кам'янеччини, мультимедійні засоби.

Байка як сатира була і завжди буде

прекрасним родом поезії, доки

з'являтимуться на цій ниві люди

з талантом і розумом.

В.Бєлінський

І. Мотивація навчання учнів

Оголошення теми, мети та завдань учнів

ІІ Актуалізація опорних знань учнів

Запропонувати учням згадати імена письменників Кам'янця-Подільського, які народилися, проживали або були гостями міста.

1. Виступ шкільного бібліотекаря з оглядом літератури: «Славні імена міста».

Демонстрація фотографій

III Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Конференція

Вчитель

 Наше місто багате і щедре на таланти. Кам'янчани по праву пишаються духовною спадщиною А. Свидницького, М. Бажана, М. Драй-Хмари, С. Руданського... до славних імен Кам'янеччини можна віднести зачинателя сучасної байки Микиту Годованця. Хоч батьківщина його Вінниччина, а у Кам'янці-Подільському він народився як байкар, з містом над Смотричем пов'язані найкращі твори, звідси пішов у небуття, у вічність, чесно і до кінця виконавши свій обов'язок поета і громадянина.

- Як ви розумієте вислів "бути громадянином" ? (учні висловлюють свої міркування)

Микиту Годованця можна назвати справжнім громадянином, слугою рідного українського народу. Своїми творами закликав і закликає зараз служити народу, любити свій рідний край, боротись і захищати його своїм життям.

 Народу рідному - усе !

 На жертовник святого діла.

 Нехай з нас кожен принесе

 Огонь душі і силу тіла.

Показ відеофрагменту

Є у нашому старовинному місті затишна і щедра на зелень вулиця, що не один десяток років носить ім'я Великого Кобзаря. А на вулиці тій гарно вписується в тамтешній ансамбль чотириповерховий будинок. На рівні першого і другого поверхів - барельєф і меморіальна дошка із словами:

„У цьому будинку з 1959 по 1974 р. жив і працював відомий письменник, зачинатель української сучасної байки Микита Годованець."

А з барельєфу лагідно, з любов'ю зорить на перехожих добрий, із задумливою посмішкою Микита Годованець, патріарх української байки, людина нелегкої долі, з складною творчою і життєвою біографією.

Учень-біограф 1

Презентація учня

Народився Микита Годованець 26 вересня 1983 р. у селі Вікнині Гайсинського повіту Подільської губернії у родині хлібороба Спочатку навчався у початковій церковно-парафіянській школі. Все життя привертає увагу вчителя, який побачив у хлопчика талант та здібності до літератури. Батько Павло Годованець при активному сприянні вчителя віддав свого найменшого сина із восьми дітей до Степашнівської второкласної учительської школи. Тут він знайомиться з творами Т. Шевченка, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки. Перші прочитані книжки і живий народний досвід, мова матері, батька, поезія Т. Шевченка глибоко запали в душу юнака, спонукали до власної творчості.

Учень 2

У 1920 році Молодий Микита Годованець оселяється у Кам'янці - Подільському, де працює вчителем в селі Голосків. Саме в цей час з-під його пера виходять байки. Згадуючи ті часи, байкар писав:  «Мені довелося бути редактором і секретарем видань журналу «Сільська біднота» у   Кам'янці - Подільському, а далі для видавництва «Червона Галичина» я перекладаю Дем'яна Бідного. Тоді і виходить збірка Д. Бедного « Байки і вірші». Завдяки йому я знайшов путь байкарську, став слугою рідного краю».

Вчитель

Початок творчості М.Годованця поклала байка «Голуб і Лелека».

Що таке байка?

Учень - літературознавець

Байка - невеликий алегоричний твір повчального характеру. Переважна більшість байок складається з оповідної частини та повчального висновку - моралі.

Учень - літературний критик 1

Презентація учня

Байка "Голуб і Лелека" написана в класичному стилі, з додержанням усіх правил віршування. Визначальною у ній є тема любові до Вітчизни. Поета вабить не тихе, безжурне, золоте, закордонне, а свій, хай зруйнований, без достатку, рідний край. Заблуканій Лелеці, що безжурно розповідає про теплінь чужини, веселощі пташині, з іронією говорить Голуб:

- Тоді ж чому Ти кинув ту країну,

Розхвалений той рай,

І повернувся на Вкраїну?

У відповідь чуються слова:

- Бо де мій рідний край!!!

Для розкриття теми Микита Годованець вдається до рідних художніх засобів: епітети (теплі дні, дороге гніздечко, страшна зима, вічне літо, розхвалений рай, могутнє диво), метафора (повзе страшна зима, природа стрінула привітом, туга в серце б'є), порівняння (і ти летиш, як з вирію Лелека.). Сама ідея байки сформульована в останніх рядках:

Нехай живеш на чужині щасливо,

 А туга в серце б'є:

Зове відчизна й путь далекий.

Учень - історик 1

Про виїзд українців за кордон у 20 роки та актуальність цієї теми у наш час (коротка інформація.)

Учень - історик 2

Коротка інформація про роки репресій.

Учень - біограф З

Презентація учня

Микита Годованець був в числі репресованих.

Край мій, народе милий,

Виринеш з біди.

Не зовій же буйним пилом

Ти мої сліди.

Так писав М. Годованець, перебуваючи на далекій Колимі.

31 січня 1937 році його було заарештована. Він - ворог народу. Чому? Через що його обвинувачено? Через те, що намагався служити народу, «країні милій», аби швидше недоліки викорчувати, щоб щасливе життя настало?

У бараці, де проживав М. Годованець, був цілий інтернаціонал. Були тут росіяни, білоруси і грузини, євреї і кримські татари, удмурти - з усіх знущалися однаково. Морили працею, голодом і холодом. Забороняли спілкуватися з рідними, писати, одержувати з волі листи, передачі.

 М.Годованця не злякали енкаведистські побівні, не поставили на коліна, не розщавили, не зуміли до кінця розтоптати велику людську гідність. Каторожна робота підточувала здоров'я, забирала сили, але не позбавляла сили духу, віри.

Учень-історик З

Коротка інформація про роки Великої Вітчизняної війни.

Учень-біограф 4

Презентація учня

          Звістка про напад гітлерівської Німеччини болячи вразила Микиту Годованця. Тривожився Годованець за дружину і малого сина, де вони, що з ними? Та ніякої вісточки не було.

Свої переживання і тугу втамував на авторемонтному заводі у виселку Спорний, де працював під час війни. Працював і вірив, що ворога буде розбито. Хоч і повільно, але минули дні. Настав 1944 рік, рік визволення України. М. Годованець дуже радів, що визволено його рідний Подільський край. Саме тоді, у вересневий день, діставши олівця і вирвавши аркуша з простого учнівського зошита, він написав вірш присвячений медичній сестрі на російській мові.

Учень - артист

Читає напам'ять вірш " Медсестра".

Учень - критик 2

Презентація учня

   Писав поквапливо, хвилюючись. Слово за словом лягало у рядки. "Нехай ця подія і не побачить світ, нехай хтось, можливо, і назве її дуже вже порядною. Та у ній мої почуття, мій біль... і моя радість. Врешті- решт, хоч на це я маю право?" - розмірковував Годованець.

Якщо вірш " Медсестра" і залишився маловіданий, то "Галузці" судилася інша доля. її також байкар написав у виселку Спорний, також у 1944 році.

Учень - артист

Читає напам'ять байку "Галузка".

Учень - біограф 5

Такою відірваною галузкою був і сам автор, потрапивши у безжалісне колесо сталінської віри і знав, що правда переможе зло. Але якщо б довелося вмерти, то Годованець готовий був на це "задля громадського життя".

Учень - літературний критик 5

Презентація учня

У байках "Бойовий Кінь" та "Військовий Чобіт" також тема любові до Батьківщини тісно поєднується з темою героїни українського народу у Великій Вітчизняній війні.

Учні - артисти

Читають напам'ять байки "Бойовий Кінь" та "Військовий Чобіт".

Учень - літературний критик 5

У байці "Бойовий Кінь" письменник гнівно засуджує обивателя, якому здається, нібито колишні бойові заслуги хороші тим, що можуть звільнити від обов'язку самовіддано трудитися на користь Вітчизни. Осел кепкує над бойовим конем, котрий у мирний час ллє піт "немов простий коняка". Коли ж той з гідністю відповідає, що нагороду дають не так за війну і пролиту кров, як "за труд, за вірність, за любов до рідної землі, до рідного народу", які у серці справжнього патріота не кінчаються разом із тим чи іншим лихоліттям, той тоді Осел залишається при своїй ослячій думці. "Куди велять, - закінчує розмову Кінь , - я  скромний рядовий, Охоче йду на пост свій трудовий..."

-А я...- Осел рушає,- в путь їду туди, де зеленя скубуть.

Учень-критик 8

Якраз у цьому місті над Смотричем було написано багато байок. Вони примушували задумуватися не одну людину, яка бралася за перо і писала для людей. Байки Годованця застерігають, закликають не писати багато. Краще мало, але корисно для всіх. Саме це гласить байка " Левиця і Свиня".

Учень - артист

Читає напам'ять байку "Левиця і Свиня".

Учень – журналіст

 Демонстрація відеозапису про зустріч із сином М. Годованця.

ІV.Підсумок уроку

Вчитель: Згадуємо тебе, наш байкарю, «незлим тихим словом». Так, сивий Кам'янець, Україна пам'ятають Микиту Павловича Годованця. Щороку у день його народження приїжджають до нього на гостинну поети, сатирики з Києва, Львова, Хмельницького. Письменницька спілка у цей день називає лауреата літературної премії імені М. Годованця.

На концертах звучить власний голос самого байкаря із звертанням до нас, земляків, служити правдою і вірою своїй Батьківщині, бути гідними синами та дочками України, бути справжніми громадянами. То ж і ми послухаємо М. Годованця.

 Звучить власний голос байкаря (запис)

V. Домашнє завдання

Написати твір-роздум:

" Громадянин своєї Вітчизни. Який він?".

Тема:                  Талановита дівчинка з княжої Волині

(дитячі та юнацькі роки Лесі Українки)

8 клас

Мета: ознайомити учнів з дитячими та юнацькими роками Лесі Українки; розкрити її обдарування, світогляд та становлення ж поетеси; удосконалювати уміння і навички аналізувати поезії; виховувати в учнів почуття гордості за національні здобутки, прищеплювати любов до прекрасного.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Методи і прийоми: бесіда, робота з текстами поезій, робота біля дошки, робота в зошитах, твір-опис, розповідь.

Обладнання: виставка збірок поезії Лесі Українки, стенд з учнівськими вишивками та малюнками, мультимедійні засоби, географічна мапа України.

Хід уроку

Могутній дух рятує розслаблене тіло.

Гіпократ

І. Мотивація навчання учнів

Оголошення теми, мети та завдань учнів

ІІ Актуалізація опорних знань учнів

Запропонувати учням згадати корифеїв української літератури.

III Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1.     Вступне слово вчителя

Презентація біографії (слайди фотографій)

Чому серед славних імен нашої історії Україна найбільше шанує Шевченка, Франка, Лесю Українку? Не пролили ж вони крові доброї на полі слави, не вибороли народові за своє життя свободи й незалежності, не примножили земель власної держави. А проте вони славніші від багатьох відомих державних мужів та прославлених лицарів меча. Славніші, бо завжди живі, завжди промовляють до нас, і на їхній голос озивається наша душа.

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) - окраса і гордість української нації, класик видавець, журналіст, поліглот, громадський діяч. Людина виняткова, незвичайна навіть серед рівних їй за геніальністю української, всеслов'янської, європейської та світової літератури, геніальна поетеса і драматург, талановитий прозаїк і перекладач, учений-літературознавець і фольклорист-етнограф, публіцистист, педагог.

Слайд-фото тринадцятилітньої Лесі

На знімку 1884 року Ларисі Косач - тринадцять, так як вам зараз. Фотограф - як і весь світ - ще не знав, що перед ним не просто тендітна дівчинка з княжої Волині, а майбутня Леся Українка. Вона візьме в серце і душу ім'я рідного народу і до останньої хвилини буде вірити тому високому імені.

Вона візьме в серце і душу ім'я рідного народу і до останньої хвилини буде вірити тому високому імені.

Якою вона була у дитинстві? Чим вона цікавилася, захоплювалась? Які мала таланти та обдарування? Як минали її дитячі роки? Що спонукало до творчого пошуку та завдяки чому вона стала геніальною поетесою?

2.     Опрацювання біографічних відомостей про дитячі та юнацькі роки

 (Учні за розповіддю в зошитах складають хронологічну таблицю. На дошці записані основні данні біографії, географічна карта України з позначками міст, що пов'язані з Лесею Українкою).

Учень І. Лариса Петрівна Косач, псевдонім якої Леся Українка, народилася 25 лютого 1871 року у сім'ї, де батько Петро Антонович, за фахом юрист, працював  головою з'їзду мирових посередників, часто захищав селян у судових процесах.

 слайд       

Мати - Ольга Петрівна Драгоманова (літературний псевдонім

Олена Пчілка) відома українська письменниця.

 слайд     

Народилася Леся у м. Звягелі на Волині.

слайд    

Вчитель

 У молодого подружжя вже був первісток – Михайлик. Коли народилася сестричка, йому було півтора року. Якби він був трохи старшим, то, може, у нього ще молоді батьки попросили поради, як же назвати доню. А вирішила все сама маленька дівчинка. Думлти вони, думали, а потім понаиісували квиточків з іменами, як у лотереї, і принесли на великій тарілці до колиски. Той, де якого потяглася маленька ручка, був з іменем "Лариса". А для сім'ї і для світу вона стане Лесею.

слайд

 (фотографія Лесі з грабельками)

Пізніше доля принесе подружжю Косачів ще трьох дочок та сина: Миколку, Ольгу, Оксану та Ісидору. Усім своїм дітям батьки подарують тепло й турботу, дадуть гарну освіту й виховання, наділять досить міцним здоров'ям і молитимуть Бога про їхнє щастя. Вимолили усім, на жаль, крім Лариси.

Щастя народження дочки було затьмарене хворобою мами - занадто рано народила в друге, бо не встигла зміцніти від перших пологів. І не змогла годувати сама маленьку Ларису - мама мала тяжку хворобу - анемію. Стали шукати мамку (це жінка, яка має власну дитину і допомагає годувати своїм молоком чужу). Але з мамками Ларисі не повезло. То молока було мало, то взагалі якісь хвороби траплялись. І одного дня, повернувшись зі служби, тато побачив, що його люба дитина гасла на очах. 

слайд (фотографія батька)

Вирішив за будь-що врятувати маля, взяв відпустку на службі. Сам зробив курс штучною годування, користуючись порадами найкращих лікарів. Сам готував, слідкував, допомагав, ставши для доні в ті дні татом і мамою одночасно. І підняв, 1 врятував, Лариса стала пчхкенькою, гарненькою, з рожевими щічками й ніжшїм світлим волоссячком - таке собі маленьке невинне янголятко з різдвяної листівки. Петро Антонович любив свою доню понад усе на протягом усього свого життя.

слайд

 (фотографія матері)

Тай від матері згодом відчула ласку та ніжність, підтримку та любов. Мати навчила її співати народних пісень, вишивати, любити свій рідний край та вболівати за його долю.

слайд

 (фотографія Лесі з Оленою Пчілкою)

Саме мати дала своїй доні літературний псевдонім - Леся Українка, була другом та порадницею на літературному шляху.

«Дівчина з України» - тому і Українка, Леся з України. Так підписала Олена Пчілка у журналі «Зоря» перший друкований вірш своєї доньки. Українка – зрозуміло. А чому Леся?

слайд

 (фотографія Лесі з грабельками)

Учень 2. Малою дівчинкою Лариса не могла добре вимовити свого імені. Виходило «Лося». Домашнім не сподобалося, і вони радо стали називати її Лосею, аж поки в 5 років вона раптом не «застрайкує», сказавши, що відтепер буде Лесею, бо одного разу у гості до Косачів на Різдво приїхали знайомі із хлопчиком. Той вихвалявся своїм рудим лошам, яке бігало за возом. Хлопчик не міг вимовити "лоша" і казав "лося". Дівчинці це не сподобалось. Відтоді всі називали її Лесею.

слайд 

 (фотографія Лесі з Михайликом)

Ляльок у Лесі не було. Бо гралася з Михайликом, і він був заводієм тих їхніх забав, а ляльок завжди називав «ідолішами поганими».

«Мишелосії» - так одним словом називали Михайлика і Лесю, бо завжди і усюди разом. Бігали, стрибали, лазили по деревах, плавали, вдавали з себе великих мореплавців і диких людей, грали в Робїнзона і П'ятницю, в героїв з грецьких міфів.

Учень 3. 1876 р. - подорож до Києва. Леся і її сім'я гостює у дядька Михайла Драгоманова.

слайд 

 (фотографія дядька)

Михайло Драгоманов став для неї батьком могутнього духу, найбільшим учителем її життя. Вона його обожнювала креняцтвом з ним відверто пишалася Лесю дядько приваблював своїм розумом, дотепністю, майстерністю оповідача й тим, що експромтом, миттю укладав віршовані жарти та приказки, а ще її та Михася навчив плавати. Це від нього й система фізичного виховання у родині Косачів: влітку ходити босими, купатися, їсти невибагливу селянську їжу.

Сам Михайло Драгоманов із сім’єю емігрував за кордон до Болгарії, куди Леся не раз писала листи - радились щодо свого творчого доробку.

Вчитель. Леся була надзвичайно обдарованою дівчинкою. На 4 році життя навчилася читати і самостійно прочитала першу книжку –«Розмова

про зелені сили» Михайла Комарова. У 5 років дівчинка знала вже багато волинських пісень та звичаїв. У 6 років захоплювалася поезією, заучує на пам'ять і декламує кожний вірш, що потрапляє їй до рук. У цьому ж віці невтомна дівчинка навчилася вишивати.

 слайд

 (вишивка Лесі)

І на день народження батька вишила сама сорочку і подарувала її, вірячи, що вона оберігатиме рідного татуся від усяких хвороб, бо почула легенду про вишиту хрестиком сорочку .

-А чи знаєте цю легенду ви, учні?

Учениця. Розповідає легенду.

Вчитель. У 5 років написала Леся свого першого листа, який був адресований дядьку Михайлу у Київ, а в 9 років був написаний перший літературний твір – вірш «Надія».

Учень. Читає вірш напам’ять

Вчитель

- Що ж спонукало маленьку Лесю до написання такого серйозного твору?

слайд         

 (фото Олени Антонівни — тітки Лесі)

Учень 4. Була у Лесиного батька сестра - Олену Антонівна. Ця молоденька моторна білявка дуже сподобалась Лесі за веселу вдачу ще за свого гостювання у Звягелі. І відтоді Леся, а за нею і всі домашні, звала її тіточка Еля.

В кінці 70-х років прокотилася хвиля замахів на життя царських сатрапів і самого царя. В зв'язку з цим було арештовано й Олену Косач і вислано у Сибір. Про тітчин арешт і заслання Леся дізналась через кілька місяців, дуже засумувала, ходила зовсім принишкла, мовчазна. Згодом з'явився під впливом цього настрою вірш «Надія».

1879 р. - за наказом по міністерству Внутрішніх Справ Петра Антоновича Косача була переведено із Звягелі до Луцька, як голову з'їзду мирових посередників. До Луцька переїздить і вся його сім'я.

слайд      

Перебування в Луцьку закарбувалось у  житті Лесі Українки двома важливими подіями - там почалася її творчість, що піднесла її так високо, саме тут був написаний її перший вірш та почалася страшна недуга, що занапастила її в розквіті творчості.

1881 р. - була холодна зима. Навіть старі люди мало пам'ятали про такі невпинні хуртовини, як тої зими. Леся, як любителька звичаїв та обрядів, разом із своєю сестричкою пішла на річку Стир, що протікає біля маєтку Косачів, подивитися на Водохреща. Промочила ноги до колін, дуже замерзла і захворіла. Відтоді почались усі недуги, які супроводжували її усе життя.

Із неповних 43-х років, відведених Лесі долею на землі життя, понад

30 тривав безприкладний героїчний двобій із тяжкою недугою - туберкульозом спочатку кісток, а потім легень і нирок. Але Леся була терплячою ще у дитинстві і мужньо переносила біль. До своєї біди завжди вміла ставитись філософськи, не отіяжуючи оточуючих своїми власними болям, завжди ховаючи свої переживання.

Учениця. Декламує вірш «Як дитиною, бувало...»

Учень 6. У вересні 1881 року Петро Антонович відвіз дружину з дітьми в Київ для навчання. Дві зими Леся навчалася разом з братом за програмою чоловічої гімназії і хоч була молодшою, але не відставала. Через недугу не могла навчатися сама у гімназії. Лесина гімназія була вдома ,а її викладачами стали дядьки та тітки, а понад усе - мама, від якої дівчинка здобула ґрунтовну українську освіту і виховання. Знайомі Косачів трохи осуджувати Лесину маму за те, що га не прищеплює своїм дітям світських манер, псує своїх дітей., не дбає про їхню майбутню кар'єру. Але вдумливий добір книжок для Лесиного читання, продумана система ігор, тривалі бесіди про довкілля та різні життєві явища - з успіхом заміняли їй гімназію.

Вчитель. У дев'ятирічному віці під керівництвом другої тітки Олександри Антонівни ще у Луцьку Леся почала вчитися грати на фортепіано. Змалку виявила вона до музики великі здібності, глибоко- розуміла її. В Києві продовжувала навчання музикою, осягнугла серйозну музичну грамоту . Викладачем була перша дружина відомого українського композитора Миколи Лисинка - Ольга Олександрівна О'Конур. Під впливом своєї вчительки Леся ще більше полюбила музику. Несподіваний успіх Лесі похитнув звичну думку Ольги Петрівни про майбутнє доньки. її покликанням мала бути література. А тут дівчинка закохалася музикою, виявила неабиякі здібності. Лесину гру було приємно слухати, не поступалася відомим піаністам - вертуозам. Найчастіше виконувала вона твори зарубіжних композиторів - класиків та твори Миколи Лисинка.

-А чи слухаєте ви класичну музику?

-Яких композиторів знаєте?

(учні дають відповіді)

Леся любила виконувати твори Шуберта, Шумена, Баха, Моцарта.

 (звучить класична музика)

Грала Леся і власні імпровізації, які ніколи не повторювались, а щоразу були іншими, новими.

«Мені часто здається, що з мене вийшов би значно кращий музика, ніж поет», - говорила сама поетеса. Але доля «утяла їй кепський жарт», не судилося здійснитися Лесиним мріям, не стала вона музикою.

-Як ви .думаєте, через що?

(учні висловлюють свої  міркування)

 Учень 7. 1883 рік -  Лесі оперують ліву руку, і через це вона мусить

розстатися зі своїм давнім другом - фортепіано.

Учениця. Декламує вірш «До мого фортепіано» під фон музичного класичного твору.

Вчитель. Хоч з фортепіано їй довелось розпрощатися, але музика супроводжувала все її життя: сама співала, збирала народні пісні, зверталася до музики у віршах, присвятила цикли поезій: «Мелодії», «Сім струн», де торкається питання служінню митця народу, ставить перед собою, як поетеса, мету та цілі.

Учень. Декламує вірш «Сім струн».

Вчитель

слайд          

 (фото лірника біля садиби Косачів)

Бесіда з учнями.

-Хто такі кобзарі?

-Чому Леся звертається до них?

-Яких відомих кобзарів ви знаєте?

Сім'я Косачів часто запрошувала до господи лірників, яких діти охоче слухали. Сама Леся вчилася грати на бандурі.

Учениця. Декламує вірш «Хотіла б я піснею стати».

 Учень. 1883 рік - переїзд сім'ї Косачів у село Колодяжне.

слайд           

З першого дня село стало для Лесі справжньою школою. Віч-на-віч вона зіткнулася з життям тих людей, яких звали народом. Тут на власні очі Леся бачила злиденне жигтя простого люду, співчувала їм і переймалася їхніми болями. Волинь Леся все ж таки любила. Вона зачарувала її своєю незрівняною природою, чарівною красою. Дівчинка вміла бачити красу і намагалася відтворити її. Леся почала малювати, і краєвиди лягали на полотна.

Могла б стати художником. Ще малою вчилася мистецтву малюванню. Потім у Києві брала уроки у рисовальній школі Мурашка. Мріяла, щоб, як Шевченко, писати і малювати.

3. Огляд учнівських малюнків - пейзажів «Мій рідний край».  Аналіз робіт:

- Усний опис малюнків

- Словникова робота (підбір епітетів, порівнянь).

- Визначення, що називається пейзажем.

Вчитель. Завдяки тому. що поетеса мала хист до малювання, розуміла

таємниці і можливості барв, велике місце посідає у її творчості пейзажна лірика.

-Що таке лірика?

-Яка лірика називається пейзажною?

Учень 8. 1888 рік - Леся здійснює подорож до моря, до Одеси. Враження від цієї мандрівки відбилися в циклі віршів «Подорож до моря».

Споглядаючи із вікна «залізного велетня» Лесю зачарував наш подільський край, що спонукало до написання вірша «Красо України, Подолля»

Учениця. Декламує вірш "Красо України, Подолля".

відеозапис про рідний край

Учень 9. З любов'ю малює поетеса уже не малярським пензликом, а поетичним словом образи розкішної подільської природи, де оком художника

Підбирає барви літа, використовуючи різні зображувально-виражальні засоби: вставні слова, поширені і непоширені звертання, постійні епітети (балочна весела; хороші, красні села; срібне мариво; лани золотії; бори величезні, густії; ярочки зелененькі), сталі порівняння (стежечки, мов стрічечки), пестливі слова (річечка, стежечка), метафори (річка плине, берег рвучи; зроду недоля, горе тебе не знавало),

4.     Робота біля дошки

Учень визначає віршовий розмір.

Вчитель наголошує на тому, що вірш "Красо України, Подолля"- класичний зразок співвідношення змісту та розміру.

5. Робота в зошитах

Короткий запис у зошити теми, ідеї, тропів та розміру вірша.

6. Творча робота учнів

Твір-опис на тему: «Краса Подільського краю»  2-3 хв. на вдосконалення

1.     Самостійна робота

Ідейно-художній аналіз вірша «Ви щасливі, пречистії зорі».

IV. Підведення підсумків

Слово вчителя

Сьогоднішній урок варто закінчити чудовим віршем Лесі Українки, що характеризує її, як дівчинку з Волині, у якої могутній дух врятував її розслаблене тіло, де бажання жити і відчувати себе потрібною у суспільстві перемагає над болями та стражданнями. Це вірш-кредо «Соntra spem sрего».

Ланцюжкова декламація вірша

Влучно про Лесю сказав І. Франко: «Трохи чине одиноким мужчиною на всю соборну Україну є ця слабосила, хора дівчина".

- А вас чого навчила ця дівчинка з України? (учні висловлюють свої міркування)

Не дивлячись на усякі життєві негаразди, потрібно йти до своєї поставленої мети, шукати себе ще у шкільні роки і розвивати свої здібності та обдарування так, як Леся, та здобувати собі безсмертя.

V.Оцінювання

VІ.Домашнє завдання:

1.     Закінчити хронологічну таблицю по дослідженню життя Лесі Українки.

2.     Вивчити напам’ять вірш «Хотіла б я піснею стати».